Каннабис Bruce Banner
Парни, зацените, как я закладки шишек марихуаны подцепил и на что наткнулся! Все началось как обычно - я завалился во двор лавы, ну, там, гульнуть с напарниками и оторваться по полной программе. Подготовлен красной материей, чернухой и прочими понятиями. А че, нужно же быть в тренде, ведь без этого в секретном расследовании не разберешься!
Так вот, дело было так. Походил по излюбленным местам, пообщался с некоторыми гопниками - гуляют себе спокойно, и, судя по всему, ведут мало складов наркоты. Но тут наткнулся на одного типа, прилично оборванного, но с явным нарко-бэкграундом. И решил его подфартилить - спросил, где можно закладки найти.
Тащусь, братцы, какой-то молодой мужик, видно, не новичок, и сразу же намекнул, что знает через шо пройти, чтобы достать нужное. "Слушай, бой, - говорит он мне, - у меня есть контакты, где шишки в наличии, и даже листочками. Хочешь попробовать?" Я, конечно, сразу же согласен. Ведь я не трус, всегда готов новое отжигать. Он дал мне номер своего наркодилера поставщика и сказал, чтобы я с ним связался, взял контакт и устроил вечеринку в свое удовольствие.
Достал я телефон, палец ходит по кнопкам, и бац - связь. Разговор короткий, но информативный. Заказал пару десятков грамм, и уже через час уже договорился о встрече. Вот так быстро, ахаха!
Стал собираться, мы небольшую компанию собрали. Мысли были заняты только одним - курить, курить, курить. Уже представляю, как буду блажить и лутать эту шишку. А потом вспомнил, что тут у нас есть еще кокс, таблетки, LSD и стаф. "Чего уж там, - подумал я, - давайте все вместе!"
Как вошли в квартиру, не оторваться от разных штучек. В конечном итоге, все на столе, как на полицейском сыске - круглые, бодяга, стаф, LSD, кокс... Смотрю на эту красоту и просто замираю. Глаза сверкают, душа поет. Ну, что, ребятки, - говорю я, - кто первый?
Как эти парни разошлись по возможностям! Кто решил курить шишку, кто лутать кокс, кто бодяжить стафом. Пару глотков LSD неслабо тоже посняли. Видно, что каждый нашел свою кайфовую черту. И я сошел с ума - вот такую пятерку геев я никогда не ожидал наткнуться! Видно, были у нас предрассудки - вон как получилось. Теперь чувствую, что мой круг общения расширяется, и я становлюсь открытее к новым связям.
Через несколько часов мы уже стояли на балконе, смотрели на звезды и просто философствовали о жизни. У каждого своя история, свои радости и горести. Мы говорили о том, какое удовольствие - расслабиться, отключиться от реальности, и побыть в своем красивом мире. Понимали друг друга, поддерживали, и даже замутили планы на будущее. А ведь все началось с маленькой закладки.
Так что, друзья, не стесняйтесь новых знакомств, не бойтесь идти навстречу переменам, пробовать что-то новое. Ведь в этом мире столько интересного, удивительного и непознанного. Не сидите на месте, дайте волю своим эмоциям и попробуйте настоящую свободу! Ведь в конце концов, мы все равно когда-нибудь поставимся - хоть от наркоты, хоть от реалий жизни.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
